Методи психотерапії

В центрі уваги гештальт-терапії знаходиться клієнт з його бажаннями, інтересами, формами поведінки, особливостями мислення і сприйняття, що характерні лише для нього. Причому психолога цікавлять не всі ці характеристики, а лише ті, що не сприяють задоволенню значущих потреб клієнта і оточуючих його людей. Психолог, що використовує метод гештальт-терапії, вміє багато:

- просто вислухати людину, яка звернулася за допомогою;

- доброзичливо і з цікавістю розпитати клієнта про подробиці його життя, внутрішні переживання;

- уважно спостерігати за тим, як проявляє себе співрозмовник в процесі взаємин з терапевтом «тут і зараз»;

- виявляти власні почуття, ділитися спостереженнями і роздумами;

- пропонувати клієнту участь в експериментах, які допомагають краще усвідомлювати особисті потреби і те, як вони перериваються, блокуються самою ж людиною і багато іншого.

Послідовники цього методу впевнені: якщо взяти на себе відповідальність за власне життя, можна вирішити багато проблем.

Дослівно «лікування за допомогою творчості»; психотерапія, в якій використовуються творчі техніки. Мета арт-терапії - не створити об'єкт мистецтва, а працювати з власним Я.

Вона фокусується не на результаті, а на процесі, тому не обов'язково мати творчі навички, щоб відвідати арт-терапію. В основному методи арт-терапії застосовують в поєднанні з іншими психотерапевтичними напрямками. Така комбінація сприяє найбільш повному розкриттю клієнта, опрацюванню травм і зняттю блоків.

Арт-терапія працює в основному з несвідомими процесами. Навіть у дуже важких пацієнтів така терапія усуває апатію і безініціативність, призводить до стійкої ремісії, часто замінюючи собою медикаментозне лікування.

Це ряд психотерапевтичних підходів, як правило, авторських, що орієнтовані на відновлення цілісності емоційного, поведінкового, когнітивного, фізіологічного рівнів функціонування людини та її духовного стану.

Така терапія включає в себе визнання та прийняття клієнтом своїх проблемних або підсвідомих аспектів, щоб потім інтегрувати їх в єдине ціле, встановити гармонійний контакт з оточуючим середовищем, підтримати здоров'я та комунікацію з оточуючими людьми.

Метою інтегративної психотерапії є сприяння цілісності людини, покращення якості її життя, максимальна її реалізація в міжособистісному та соціально-політичному просторах (враховуючи при цьому внутрішні та зовнішні обмеження людини).

Екзистенційний аналіз можна визначити як особистісно-орієнтовану психотерапію, яка ставить собі за мету допомогти людині вільно і повно проживати своє життя, вийти на автентичні установки і актуалізувати власну відповідальність по відношенню до власного життя і світу.

Сфера застосування екзистенціального аналізу:
- випадки порушення сприйняття і поведінки, які мають психосоціальні, психосоматичні або психологічні причини;
- такі душевні проблеми людини, як страхи, депресії, залежності, психосоматичні захворювання, психози.

Психотерапевтичний процес здійснюється за допомогою феноменологічного аналізу емоційних переживань, і поєднує роботу з біографічним матеріалом і емпатичною установкою терапевта.
Логотерапія - це метод консультування з проблем сенсу.

Людині краще подивитися на те, як вона мислить, знайти і усвідомити неточні або негативні інтерпретації, оцінки різних ситуацій, і провести зміни в поведінці, щоб вона могла більш об'єктивно подивитися на складні ситуації і реагувати на них більш ефективно. Використання даного методу не обмежується лікуванням лише психічних розладів, а також може бути ефективним інструментом, який може допомогти кожному навчитися краще керувати стресовими ситуаціями.

Особливість КПТ полягає в тому, що така терапія зазвичай вимагає менше сеансів, проводиться більш структуровано, так як ставить перед собою цілі терапії і формує план їх досягнення. Разом з тим, КПТ є одним з найбільш ефективних і досліджених методів допомоги. На даний момент налічується близько 300 цільових аналізів досліджень, які підтверджують його результативність.

Нейролінгвістичне програмування (НЛП) - універсальне керівництво грамотного використання власних ресурсів у досягненні цілей. Це прикладна психологія, що дозволяє зрозуміти, як працює розум, яким чином утворюються думки і на їх основі сформувати шаблони поведінкових реакцій.

Добре розуміючи ці процеси в деталях, ви зможете виключити зайві приклади поведінки, які гальмують вас на шляху до успіху. Кожен з нас володіє тією або іншою часткою перфекціонізму. Це прагнення до досконалості активізується на певному етапі життя.

НЛП вчить бути успішним в усьому, вміти випереджати суперників, тонко аналізуючи мотиви їхніх дій. НЛП націлює людину на досягнення досконалості. Досліджуючи зв'язок між неврологічними процесами, мовою і емпіричною поведінкою, ця наука дає чіткі керівництва до дії.

Позитивна психотерапія - це психотерапевтичний метод, який з'явився на стику гуманістичного та психоаналітичного підходу. Назва методу походить від латинського слова positum, яке означає реальне, дане, таке, яке є. Аналогію можна простежити в фотографії: негатив - це знімок із зворотними кольорами, а позитив - зображення, яке відображає реальність такою, якою вона є.

Для ефективного вирішення проблем даний метод фокусується на обох сторонах проблеми - важкій життєвій ситуації і людині, яка в ній знаходиться. Кожна проблема містить в собі не тільки труднощі, а й ресурси для вирішення. Наприклад, виснаження, яке виникло внаслідок перевантажень на роботі, вказує нам на необхідність відновлення, змушує звернути увагу на потреби організму і душі. Немає сенсу боротися з самим виснаженням, нам необхідно побачити сенс, потреби і цінності, які стоять за ним, і змінити життя. У цьому полягає позитивний підхід до вирішення проблем.

Позитивна психотерапія сприймає людину як ціле. Кожен із нас існує в чотирьох сферах реальності - тілесній, сфері досягнень, контактів і духовності. Для оптимального функціонування людини важливо підтримувати між ними баланс, жодну з них не можна оголосити найважливішою, кожна потребує належної уваги.

Один із видів сучасної психотерапії, найбільш глибинний метод роботи з людиною. Це можливість побачити, дослідити і трансформувати індивідуальну психіку суб'єкта, а також метод пізнання і дослідження масових процесів, що відбуваються в суспільстві. З давніх-давен відома істина "щоб пізнати іншого, необхідно пізнати самого себе" визначила психоаналіз як практику самопізнання.

Відкриття Зигмунда Фрейда полягало в тому, що наше основне психічне життя протікає за межами свідомості. Воно виходить на поверхню з глибин несвідомого в якості різних проявів: сновидінь, симптомів, тривоги-страху, депресії, безсоння, незадоволеності, повторюваних життєвих ситуацій.
Психоаналітичне самопізнання - це виявлення того, що приховано в глибині, в невідомому несвідомому.

Психодрама - це метод психотерапії, в якому клієнти продовжують і завершують свої дії за допомогою театралізації, рольової гри, драматичного самовираження. Використовується як вербальна, так і невербальна комунікація. Розігрується кілька сцен, де зображено, наприклад, спогади про специфічні події минулого, незавершені ситуації, внутрішні драми, фантазії, сни, підготовка до майбутніх ситуацій з можливим ризиком або мимовільні прояви психологічних станів «тут і зараз». Ці сцени або наближені до реальної життєвої ситуації, або виводять назовні внутрішні ментальні процеси. За потреби інші ролі можуть взяти на себе члени групи або неживі предмети.

Через сценічне розігрування епізодів зі свого життя (минулого, теперішнього і майбутнього) людина отримує можливість, використовуючи свою спонтанність і креативність, увійти в контакт з власним минулим і набути навичок, які стануть необхідними в майбутньому.

Символдраму або кататимно-імагінативну психотерапію (від грец. Kata - відповідний; thymos - настрій, почуття; лат. Imago - образ) можна розуміти як «уявлення образів, що відповідають настрою» або «чуттєве переживання образів».

Це самостійний метод глибинно-орієнтованої психотерапії, який спирається на ідеї психоаналізу і теорію архетипів і колективного несвідомого Карла Юнга.

Буває, що клієнту складно описати свої почуття словами, висловити своє ставлення до того чи іншого питання, а розмова про природу, погоду, кольори і дерева дається легко і невимушено. У цьому випадку найбільш ефективною і незамінною стає техніка символдрами - уявлення образу (мотиву) на задану тему.

Як відомо, несвідоме говорить мовою символів і метафор. Тому важливо розуміти, що такі візуальні образи - це не спогади і не фантазії, які можна усвідомлено контролювати, а продукт несвідомого, його спосіб взаємодії з людиною.

Образи можуть випливати спонтанно, несподівано, безпосередньо, оминаючи захисні механізми психіки. Все, що заховано глибоко в підсвідомості, встигає прорватися назовні і відбитися в образі. У цих образах представлений внутрішній світ клієнта у всій його повноті: особливості його особистості, неусвідомлені конфлікти, несвідомі реакції, витиснуті почуття, які людина сама від себе заховала, стійкі моделі взаємодії з іншими людьми.

При кваліфікованій підтримці психотерапевта клієнт аналізує образ, досліджує своє несвідоме і взаємодіє з ним. В результаті клієнти починають усвідомлювати витіснені переживання і почуття, у них змінюються глибинні психологічні установки, що і сприяє особистісному розвитку.

Основним аспектом, який відрізняє травматерапію від інших напрямків психотерапії - розуміння механізму виникнення психічної травми і особливостей стану людини, який виявляється в травматичному переживанні.

Травма - це відбиток на тілі і психіці людини якоїсь важкої події, яку виявилося складно пережити організму. Людина втрачає відчуття опори і можливості контролювати ситуацію, відчуває болючі відчуття страху і безсилля, і у неї не вистачає внутрішніх і зовнішніх ресурсів, щоб впоратися з важкою ситуацією. Чим менший вік дитини, тим менше у неї ресурсів, тому травматерапевти приділяють достатньо часу дитячому досвіду клієнта.

Важливе правило при роботі з травмою - починати роботу з визнання і присвоєння вже наявних у людини ресурсів і накопичення нових. Доросла людина, наповнена ресурсами, бачить не проблеми, а завдання і шукає рішення. Робота з ресурсами відноситься до першого етапу роботи з травмою. На цьому етапі вже відбувається значне полегшення і якість життя значно покращується. Але, часто для повного лікування травми, для зміни звичних неконструктивних способів дій необхідна більш глибока і тривала робота. Тривалість терапії залежить від типу психічної травми. Якщо це одинична травма, (тобто до травми у людини все в основному було добре, було достатньо ресурсів для повсякденного життя, але не вистачило ресурсів, щоб пережити екстраординарну подію), то може знадобитися від 2 до 5 сеансів.

Транзактний аналіз - це одна з найбільш зрозумілих, цікавих і ефективних психологічних моделей, яку з успіхом застосовують провідні психологи, психотерапевти, бізнес-консультанти в усьому світі. Транзактний аналіз (ТА) - це теорія людської особистості, соціальної взаємодії і система психотерапії, заснована Еріком Берном і розвинена пізніше іншими дослідниками.

Школа транзактного аналізу має два критерії: зрозумілість і прозорість. Зрозумілість - це не тільки доступність матеріалу людям з різним рівнем освіти, соціального стану і віку, але також і вміння говорити про складні психічні або соціальні явища простою мовою. Інший критерій - прозорість передбачає чесність психологічних стратегій і відсутність будь-якого натяку на маніпулятивнісь.

Батько, Дорослий, Дитина - на думку психотерапевта Еріка Берна, вони є в кожному з нас. Треба навчитися впізнавати їх голоси, щоб зрозуміти, чому ми так по-різному поводимося з іншими людьми і чому вони по-різному поводяться з нами. Як ми спілкуємося? З одними людьми говоримо спокійно і впевнено, повчаємо інших, а від третіх чогось обурено вимагаємо. Американський психотерапевт Ерік Берн припустив, що так в різні моменти нашого життя і в різних його ситуаціях проявляються три стану нашого «я»: Батько, Дорослий і Дитина. Берн розробив психотерапевтичний метод (транзактний аналіз), який дозволяє проаналізувати поведінку і дізнатися, чому ми часто не розуміємо своїх колег, дітей або друзів, і що треба зробити для того, щоб змінити це становище.